2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ТРЕНІНГУ ЖЕСТОВОЇ ЕКСПРЕСІЇ

© Микола Махній, 2009

2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ТРЕНІНГУ ЖЕСТОВОЇ ЕКСПРЕСІЇ

Метою пропонованого тренінгу жестової експресії є розвиток і формування вмінь адекватної жестикуляції в ситуації міжособистісної взаємодії, розширення жестового репертуару у відповідності з діяльністю й стратифікаційно-гендерним типом спілкування.

Пропонована нами методика засвоєння жестової експресії першочергово передбачає ознайомлення з відповідною літературою про семіотичну (знакову) природу жестикуляції; про результати теоретичного й експериментального вивчення жестикуляції, про систему жестів повсякденного спілкування, її роль, функції в ранньому онтогенезі та у міжособистісному спілкуванні дорослих людей; про особливості національно-специфічних систем жестів[1, 2, 3, 4].

 

Жести – це рухи тіла (або деякої його частини), які використовуються для передавання думки, наміру або почуття. Такі дії часто-густо здійснюються руками, але в жестикуляції також задіяні рухи голови, ніг, м’язи обличчя й тіла загалом. Власне жестами вважаються лиже ті рухи, що передають якесь значення. Згідно концепції відомого дослідника невербальної комунікації Десмонда Морріса, жест – це така дія, яка містить у собі значущий візуальний сигнал. Щоб стати жестом, дія має передавати якусь інформацію, себто нести смислове навантаження. Деякі дії зазвичай не вважаються жестами, – як то доторки до себе, струшування, поправляння одягу чи нервова манірність. Дії, виконані задля виконання таких завдань, як паління, їда або піднімання книжки, зазвичай не вважаються жестами. Проте якщо подібні інструментальні дії робляться з певною афектацією («стильно»), вони будуть розцінені як умисні жести.

Жести виконують чимало функцій. Вони можуть заміщати мовлення (під час діалогу або коли мова взагалі не використовується), регулювати потік і ритм взаємин, утримувати увагу, підкреслювати вислів та вносити ясність у висловлювання, характеризувати зміст розмови й робити її оригінальною, випереджувати наступні фрази й допомагати співрозмовникам сприймати і формулювати мовні повідомлення. Жестами людина демонструє, зокрема, також щирість, намір захищатися, готовність до дій, запевнення, розчарування, довіру, підозру, характер взаємин загалом.

Афективно-комунікативна функція представлена в емотивній функції (вираження почуттів, волі, бажань та інших станів), у функції вияву процесів (перцептивних, мнемічних, інтелектуальних), у модальній функції (вираження взаємин, установок, оцінок, об’єктів, себе, суб’єктів). Регулятивно-комунікативна функція реалізується у фатичних жестах (вступ у контакт), у конатативних (підтримування й посилення контакту), у ендних (завершення контакту), у спонукальних функціях. Інформативно-комунікативна функція виявляється у презентації інформації про об’єкт, про себе, про іншого.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*