3. НЕВЕРБАЛЬНІ СТИЛІ САМОВИЯВЛЕННЯ В МОЛОДІЖНИХ СУБКУЛЬТУРАХ ЕСТЕТИКО-ЕКСПРЕСИВНОГО СПРЯМУВАННЯ

© Микола Махній, 2009

3. НЕВЕРБАЛЬНІ СТИЛІ САМОВИЯВЛЕННЯ В МОЛОДІЖНИХ СУБКУЛЬТУРАХ ЕСТЕТИКО-ЕКСПРЕСИВНОГО СПРЯМУВАННЯ

Емо-арт – досить своєрідне явище, широко розповсюджене в субкультурі емо і популярне в молодіжній субкультурі в цілому. Сам по собі емо-арт являє собою вид комп’ютерної графіки, що поєднує фотоколажі, графічний дизайн і частково фотомистецтво (в даному випадку є різниця між фотографіями емо, які не претендують на естетичне значення, і, власне, постановочним емо-артом). Зображення створюються відповідно до своєрідної емо-естетики, і, мабуть, є головним провідником візуальних естетичних норм, багато в чому створюючи ідеальний образ представника руху і семантику субкультури емо.

Для емо-арту характерне поєднання контрастних елементів, висока експресивність зображення, барвистість і емоційність. Сюжетами емо-арту часто стають відносини між юнаками та дівчатами, особливо з досить вираженою трагічною складовою: самогубство і подібні емоційно насичені ситуації. Контрастність присутня як у кольоровій гамі, так і в поєднанні образів (маленька дівчинка з плюшевим ведмедиком в одній руці і закривавленим ножем у інший). Найбільш характерне використання чорного і рожевого кольорів, поєднання чорного з білим або з якими-небудь яскравими кольорами, використання рожевого і пастельних тонів у зображеннях із сентиментально-інфантильним сюжетом.

У цілому інфантилізм як естетичний прийом властивий як субкультурі в цілому, так і емо-арту. Сюжетами останнього часто стають діти (наприклад, обігрується тема зворушливої дитячої закоханості), дитячі іграшки, образи, характерні саме для дитячого семантичного поля.

В якості носіїв еталонного зовнішнього образу емо розглядаються фотомоделі, з атрибутикою, яка повністю відповідає адвентивним субкультурним нормам. Фото цих фотомоделей, як правило, хлопців, превалюють на всіх навколо-емовськіх сайтах. Особливістю цих фотосесій є те, що вони одночасно розміщуються на непорнографічних інтернет-сайтах та мають виражену прогейську спрямованість й інтерес у цьому середовищі. Враховуючи, що на таких фотографіях зняті напівоголені підлітки, головними атрибутами приналежності до субкультури емо стають: чубчик, пірсинг на обличчі, обведення очей. Тобто, специфіці в одязі приділяється вже другорядне значення.

Іншою специфікою експресивної поведінки емобоїв є демонстративна гомоеротика. За характером поведінки хлопці повинні бути жіночні, і зовні повинні проявляти ніжні дружні почуття до інших емобоїв. Специфічною “візитною карткою” субкультури емо є фотосесії цілування емобоїв.

Описані якості призводять до того, що часто синонімом емобоя стає слово емогей. Дані типи поведінки можуть бути одночасно й задекларованими і реальними.

Російські дослідники акцентують увагу на наступних невербально-поведінкових ознаках представників емо-культури:

— демонстративна емоційність, що переходить в істеричність;

— як дівчата, так і хлопці можуть плакати на людях (така поведінка вітається);

— ексцентрично-публічне цілування емобоїв: “emoboys kissing” (дія не вказує на сексуальну орієнтацію);

— у невеликої частини емо-хлопців мимовільна, надмірно жіночна поведінка [5].

Вивчаючи численні сайти про сучасних представників цієї та інших субкультур, таких, що у величезній кількості з’являються в інтернет-просторі [7], створюється враження, що це певна данина моді, популярний у сьогоденні стиль поведінки і самовираження для підлітків.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*