6. НЕВЕРБАЛЬНІ СТИЛІ САМОВИЯВЛЕННЯ В МОЛОДІЖНИХ СУБКУЛЬТУРАХ ЕСТЕТИКО-ЕКСПРЕСИВНОГО СПРЯМУВАННЯ

© Микола Махній, 2009

6. НЕВЕРБАЛЬНІ СТИЛІ САМОВИЯВЛЕННЯ В МОЛОДІЖНИХ СУБКУЛЬТУРАХ ЕСТЕТИКО-ЕКСПРЕСИВНОГО СПРЯМУВАННЯ

Висновки. Психосеміотичне дослідження субкультур молоді дає можливість отримати новий пласт знань про вербальну і невербальну комунікацію у юнацькому середовищі, способах соціально-символічного кодування повсякденності, що сприяє формуванню сталих моделей взаємодії молодих людей один з одним та із дорослими, активній соціальній позиції молоді як однієї з найкреативніших соціальних спільнот.

Зміни, що відбуваються в сучасній культурі і суспільстві, які зачіпають як трансформацію соціально-економічних і політичних орієнтирів, так і швидку адаптацію до постмодерної соціокультурної дійсності, призвели до пошуку нових шляхів життєвого самовизначення молоді, розширенню її субкультури і субкультурних практик перш за все за рахунок змін систем повсякденної взаємодії вербального і невербального характеру.

Молодіжна культура субгруп мозаїчна і недовговічна, часто трансформується і змінюється з приходом нового покоління. Зміна поколінь характеризується переважно зміною ідейно-згуртовуючих характеристик молодіжних субкультур, що стосується форм прояву, то їм властива повторюваність.

Ми розділяємо точку зору О. Якуби, що по суті, молодіжні субкультури – це результат пошуку своєрідної, нової ідентичності, створення нового стилю [12]. Джерелом цього стилю можуть бути романтизовані чи ідеалізовані образи іншої цивілізації чи культури (“культурні міфи” або “культурні утопії”). Для молодіжних субкультур Заходу джерелами “нового стилю” стали культури Азії, Африки й американських індіанців. Це було радше конструювання, ніж запозичення: образ чужої культури очищався від рис, які не сприймалися середовищем, поповнювався власними інтерпретаціями культурних феноменів. Тому результат міг кардинально відрізнятися від оригіналу.

Джерелом конструювання “культурних міфів” вітчизняних молодіжних субкультур став насамперед Захід.

Причина появи молодіжних субкультур спільна як для західних країн, так і для України. Молодь завжди прагне до спілкування з ровесниками, намагається втекти від духовної самотності в родині, у суспільних інститутах, іноді це спроба піти від суспільства загалом. Цю самотність переживають як діти забезпечених батьків, так і вихідці з малозабезпечених родин. Окрім духовної самотності молодої людини існує і соціальний підтекст – визначення ролі та місця молоді в суспільстві.

Самі молоді юнаки та дівчата, які вирішили, що вони повинні стати панком, готом чи емо, навряд чи скажуть про себе, що вони практикують особливий стиль життя. Але про це можуть сказати ті значення і смисли, які вони вкладають у свою субкультурну ідентичність, ті особисті і соціальні проблеми, які вони за допомогою свого іміджу вирішують.

Молодіжні ідентичності носять тимчасовий характер і найчастіше позбавлені глибинних змістовних підстав. Усе частіше особлива увага починає приділятися не змістовним, а саме зовнішнім ознакам приналежності до певної неформальної групи. Саме цим пояснюється підвищена увага в молодіжних субкультурах до одягу, сленгу, символіки, зразків поведінки як ознак групової ідентичності.

Початковий етап формування та розвитку субкультур дозволяв розглядати їх як замкнуті утворення з досить визначеними межами, сформованими молодіжними меншинами, які представляють собою сукупність автентичних норм, ціннісних орієнтацій, форм поведінки, стандартів зовнішнього вигляду і т. д. Але в сучасній ситуації субкультури втрачають свою замкнутість і набувають властивості плинності, рухливості, мінливості та прозорості кордонів, дозволяючи формувати нескінченну безліч “комбінованих” ідентичностей [2].

Різноманітні молодіжні культури характеризують і демонструють у своїх стилізаціях та експериментах над стилем життя не тільки приналежність молоді до якоїсь групи чи спільноти, але й також до даного габітусу і форми життя, котрим ці групи або угрупування почуваються зобов’язаними. Стиль – це частина великої системи знаків, символів та посилань для соціальної орієнтації. Це вираження, інструмент та результат соціальної орієнтації. Відповідно до цього стиль індивідуума не тільки повідомляє, хто є “хто” або “що”, але й хто є “хто” для “кого і у якій ситуації”.

Література

1. Бэггерский фетиш: Открытие Пьера Хорше // http://www.baggyzone.ru/erotic.htm

2. Епанова Ю.В. К вопросу о специфике субкультурной идентификации молодежи // http://www.regioncentre.ru/generation/publications/publication15/

3. Епанова Ю.В. Субкультура тинейджеров как феномен современной культуры: теоретические аспекты анализа //http://www.regioncentre.ru/generation/publications/publication16/

4. Кто такие беггеры // http://hiphop98.narod.ru/baggy.htm

5. Неформальные молодежные сообщества Санкт-Петербурга: теория, практика, методы профилактики экстремизма / Под ред. А.А. Козлова и В.А. Канаяна. – СПб, 2008.

6. Омельченко Е. Поколение Text: новые имена молодежной культуры //

http://www.regioncentre.ru/resources/articles/article15/

7. Пипенко М. Особенности репрезентации субкультурных идентичностей в Интернете

http://www.regioncentre.ru/generation/publications/publication45/

8. Пруденко Я. Субкультура – втеча від свободи // Незалежний культурологічний часопис «Ї». – 2007. – № 46.

9. Соколов М. Субкультурное измерение социальных движений: когнитивный подход // Молодежные движения и субкультуры Петербурга. – СПб, 1999.

10. Фольбрехт Р. Від субкультур до стилів життя // Незалежний культурологічний часопис «Ї». – 2005. – № 38.

11. Щепанская Т.Б. Система: тексты и традиции субкультуры. – М.: ОГИ, 2004.

12. Якуба О. Молодіжні рухи та їх базова типологізація// Незалежний культурологічний часопис «Ї». – 2002. – № 24.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*