НЕВЕРБАЛЬНІ СТИЛІ САМОВИЯВЛЕННЯ В МОЛОДІЖНИХ СУБКУЛЬТУРАХ ЕСТЕТИКО-ЕКСПРЕСИВНОГО СПРЯМУВАННЯ

1. НЕВЕРБАЛЬНІ СТИЛІ САМОВИЯВЛЕННЯ В МОЛОДІЖНИХ СУБКУЛЬТУРАХ ЕСТЕТИКО-ЕКСПРЕСИВНОГО СПРЯМУВАННЯ

© Микола Махній, 2009

У статті аналізується невербально-поведінкова специфіка новітніх субкультур молоді, які акцентують увагу на естетикотворчій складовій самопрезентації (емо, беггери, метросексуали). Невербальний стиль даних субкультур розглядається як частина психосеміотичної системи знаків, символів та посилань для соціальної орієнтації. Підкреслюється вплив мас-медій та тенденцій моди у формуванні стилів самовиявлення нового покоління.

Актуальність проблеми. У будь-якій аудиторії перелік назв яскравих субкультур молоді викликає жвавий інтерес, особливо щодо тих, які на слуху – як, наприклад, “метросексуал”, “емобой” чи “гламурний падонок”. Усім цікаво зрозуміти, чому менша частина молодого покоління свідомо обирає стиль або субкультуру, публічні прояви якої викликають в іншої частини молоді і більшості дорослих не дуже позитивну реакцію. У кращому разі – неприйняття і здивування, у крайньому – моральну паніку.

Усередині самого субкультурного простору також не припиняються ритуальні бої. Скіни борються з реперами й графітчиками, гопники ненавидять неформалів за “західництво”, неформали – гопників за життя “по понятіям”; попса бореться з андеграундом, гламурні мажори з падонками й так далі.

І це лише найбільш поверхневі бої. Не менш серйозні культурні розборки відбуваються на більш глибинному рівні: класовому, етнічному, гендерному. Наприклад, хто на сьогоднішніх молодіжних сценах – носій значень правильного, “справжнього” чоловіка, “справжньої” жінки? У цьому вимірі найбільш активно відбувається символічна боротьба між скінами і готами, мажорами і емо.

Не менш жорсткі суперечки ведуться і всередині самих субкультур за право називатися правильними і справжніми: панками, скінами, готами. Ну і звичайно ж боротьба не затихає між ідеологічними послідовниками і субкультурними туристами і імітаторами, які використовують виключно зовнішню символіку і “псують” чистоту і правильність іміджу. Субкультурний капітал давно вже активно освоюється і присвоюється ринками. Знахідки, відкриття і епатажні виклики зручно і комфортно розташовуються на полицях сучасних стильових супермаркетів.

Субкультурний капітал може допомогти компенсувати брак реального статусу. Так, наприклад, за допомогою субкультурно-стильового іміджу (прикид, сленг, активності) або просунутості в знанні музичних новинок, футбольних скандалів, зоряних таємниць (залежно від культурних уподобань) можна реально “відвоювати” особливу авторитетну позицію в групі.

Молодь, організована в спільність у результаті єднання навколо будь-якої ідеї, достатньо часто виявляє схильність до створення нової естетичної реальності. Вона по-своєму осмислює естетичні якості світу, наповнюючи новим змістом старі поняття, такі, як краса, художній смак, естетичний ідеал; намагається змінити простір, у якому існує, естетизувати його з позиції власних уявлень про прекрасне.

Виражений естетичний первінь в молодіжній субкультурі втілюється в її ігровій природі. У молодіжній субкультурі нерідко злиття кордонів між грою і діяльністю. Це проявляється в театралізації, артизаціі, карнавальності, імпровізаційності життя. Естетична гра в молодіжному середовищі стає способом самовираження членів субкультурних груп.

Театралізація широко спостерігається в обрядах і ритуалах, до яких досить часто вдаються у своїй публічній життєдіяльності молодіжні культури. Ігровий момент властивий створенню та функціонуванню власної мови знаків і символів окремих молодіжних субкультур.

Цей же ігровий момент характерний для молодіжних субкультур у різних публічних формах спілкування зі своїми однодумцями, які реалізуються в різнобічних театралізованих акціях, шоу, перфомансах, хеппінгах, маніфестаціях, фестивалях.

Артизація як форма естетичної гри в життєдіяльності різних молодіжних субкультур (готи, емо, беггери) знаходить свою актуалізацію в демонстративно-епатажній манері поведінки, в особливому стилі, що включає не тільки особливості поведінкових норм, але й специфічні уподобання в одязі, зачісках, аксесуарах.

Як будь-яке культурне утворення, молодіжні субкультури мають свої елементи комунікації: символи, знаки, коди інтерпретації. Функції такої комунікації є стандартними, як для будь-якої культурної спільноти: порозуміння, посвячення в дану спільноту і, найважливіше, розпізнання, тобто за допомогою певної символіки і кодів її розшифрування, проведення поділу на “своїх” і “чужих’.

Російська дослідниця молодіжних субкультур Т. Щєпанская пропонує поділ культурних кодів, за якими можна встановити належність до певної субкультури, на вербальні та невербальні [11].

Вербальні коди включають сленг, сміхові жанри (стьоб-культура), містичні жанри (легенди, перекази), графіті. Невербальні ж коди, за Т. Щєпанскою, містять у собі просторовий код (місце тусовки), часовий код (ця культурна структура не обмежує вікову категорію своїх членів), речовий код (інтер’єр приміщення, одяг, аксесуари) і тілесний код (довжина волосся, зачіски, фемінінність і маскулінність, татуювання, пірсінг, скарифікація). Звичайно, що всі ці елементи є вираженими в різних субкультурах з різною силою.

Інтерпретація даних культурних кодів залежить від читача та граматик, якими він користується при прочитанні. Так, між спільнотами символ функціонує як розпізнавальний, тобто такий, який дає можливість упізнати “свого” і відштовхнути “чужого”. Для маркірування власної культури члени вдаються до знаків-сигналів, що надаватимуть відповідну інформацію про їх власника. Тому угрупування навмисно обирає символи, що будуть контрастувати з іншими групами.

Вивчення психосеміотичного простору субкультур молоді, опис невербальних символів, образів, категорій, через які визначається навколишня дійсність, набуває особливої актуальності через експансію мас-медійного впливу щодо пропагування певних брендів, іміджів, стилів.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*